Франківський район м. Львова. ДНЗ № 18








поради психолога

                  

                                                          ПРИМХИ  ДІТЕЙ  ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ                               

Наші діти – це наша старість.

Правильне виховання – це наша щаслива старість,

Погане виховання – це наше майбутнє горе,

Це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми.

 

Антон Семенович Макаренко

 

Деякі батьки готові зізнатися в тому, що діти часом просто зводять їх з розуму своєю поведінкою. То вони кажуть «так», а вже за хвилину – «ні», то вперто повторюють «я сам» і наполягають на своєї незалежності, а потім з таким самим завзяттям відмовляються щось робити. Отак і точаться бурхливі баталії батьків і дітей, і нема їм, здається, краю.

 Що ж насправді являють собою примчи дітей дошкільного віку, і як реагувати на них батькам?

 Приборкуючи норовливого малюка, ми повинні неодмінно пам`ятати наступне.

 Ні в якому разі не треба сприймати незрозумілу з позицїі здорового глузду поведінку дитини як особисту образу. Ви повинні пам`ятати, що ваше дитя поводиться так зовсім не навмисно! Воно аж ніяк немає на меті перетворити ваше життя на страхіття або звільнитися від вас, бо ви погані батьки. Головна мета дошкільника – перевірити, наскільки непорушними є правила поведінки, які нав`язують йому дорослі. Виходить, що дитина підсвідомо йде на хитрість відмовляючись коритися будь – яким вимогам батьків. Малюки нічого не хочуть сприймати на віру, адже завдяки своїй недовірливості вони розвиваються емоційно, фізично і соціально. Така поведінка нормальна.

 Поводячись несподівано, спонтанно,але начебто нещиро, дитина періверяє своїх батьків, шукаючи відповіді на запитання: «А яке місце належить мені в навколишньому світі? Хто відповідає за мої дїі? Якщо мама, як було завжди, то чи потрібно мені контролювати своє життя?»

 Дорослі кілька разів на день пояснюють дитині,як їй можно поводитися, щоб бути в безпеці й жити в злагоді з іншими. Дитина вбирає цю інформацію, немов губка, але потім не знає, що з нею робити. Малюк спочатку провокує батьків на певну реакцію своїми «не хочу» й «не буду», а потім, залежно від цієї реакцїі, сортує адресовані вимоги на суворі й несуворі.

   Турбуватися треба саме цим батькам, чиї діти надто покірні й виконують будь – які указівки, а вередливість  – це нормальний етап в розвитку дитини.

Ця поведінка виникає тоді, коли малюк починаєусвідомлювати свою окремість від батьків і вихователів, почуває відчувати себе незалежним і здатним до самостійних дій. Це відкриття, з одного боку, наповнює дитину гордістю й радістю, а з іншого – порджує страх перед усім новим. Саме тому діти постійно балансують між «я сам» і «не буду».

      Дошкільнята використовують примхи, щоб переконатися, наприклад, чи правильно вони зрозуміли мамині заборони.Це ж ми з вами знаємо, що на оббивці канапи малювати не можна, а трирічний малюк може подумати, що мама заборонила йому це робити лише тому, щ обула не в гуморі. Тому за кілька днів він знову спробує перетворити однотонну канапу на смугасту за допомогою фламастерів. Йому треба упевнетися, чи справді так чинити негарно. Мама , напевно, подумає, що малюк свідомо хоче роздратувати їі. Та годі вам! У нього є важливіші турботи!

 Ваша дитина категорічно відмовляється одягатися. Чому саме вона так діє?

Тому що перевіряє вимоги дорослих на міцність. Дитина намагається зрозуміти, чи дійсно ситуація змінилася, і тепер за їі вдягання вранці  повинна відповідати вона сама, а не мама, як раніше.Дошкільник відчуває, що від нього чекають якихось дій, але ніяк не може взяти ситуацію під контроль через свій вік. Зазвичай подібні суперечки тривають доти, доки малюк не реконається, що робити потрібно саме  так, як кажуть батьки, а не інакше. Важливо щоб батьки були терплячі, налаштовувалися на переконання, а не на крик і покарання. Це непросто, але можливо, якщо дотримуватися деяких правил.

              Правила спілкування з дитиною дошкільного віку

  1. Дорслі повинні чітко визначити, яких правил дитина повинна дотримуватися завжди і обов`язково, а які можна деколи і порушити. А щоб малюкові було легше підкоритися, запропонуйте йому компроміс. Наприклад,якщо дитині дуже хочеться ліпити з пластілину на килимі у спальні, розстеліть на килимі клеенку, або попросить дитину розшташуватися на кухні.
  2. Не встановлюйте забагато лімітів. Інакше ви не лише придушите дитячу допитливість, а й змусите дитину розпочати боротьбу, у якій батьки зазвичай програють. Якщо дорослі скаржаться на те, що дитина занадто часто вередує, це означає, що дитина живе у світі суцільних заборон.
  3. Якщо малюк на будь – яку вашу вказівку реагує, не замислюючись, словом «ні», звертайтесь до нього так, щоб він просто не зміг вам так відповісти. Наприклад, замість того, щоб грізно сказати: «Так ти будешь нарешті одягатися?», краще запропонуйте «Давай я допоможу тобі  вдягнутися», або запитайте:»Що ти хочеш одягнути штани чи шорти?» Хороший спосіб пом`якшити негативне враження від заборон – висловлювати свої вимоги так, щоб вони не звучали категорично.
  4. Допоможіть дитині дошкільного віку впоратися зі своїми почуттями. Вона ще занадто мала, щоб увечері сказати: «Я сьогодні дуже втомилася, бо у мене стрес». Замість цього вона влаштує вам  по дорзі з садка  істерику через не куплену цукерку. Заспокойте малюка такими словами: «Я знаю, що у тебе був важкий день, тому зараз миприйдемо додому і я придумаю тобі цікаву гру». Тоді дитина зрозуміє, що з нею відбувається, і не муситиме періверяти, чи так уже погано волати посеред магазина. Крім того,їй буде приємно, що ви уважні до їі емоцій.
  5. Будьте готові до несподіваних витівок свого малюка.Майте на увазі, що дошкільник ще не вміє володіти собою так, як дорослі. Будь – яка зміна обставин може викликати у нього бажання суперечити вам. Подібну реакцію може спровокувати напружена ситуація в сім`ї, наприклад розлучення батьків або погіршення фінансового становища. Та й від власних проблем у вигляді мокрих штанців або переведення із однієї групи до іншої малюкові нікуди не дітися. Це відбуваеться тоді, коли дитина невпевнена в собі, через втрату конторлю над собою й над ситуацією, а зовсім не тому, що їй хочеться вередуват, псувати вам нерви.

 

Пам`ятайте, що виховання – це важка праця. І небагато хто з батьків може поводитися з дітьми день в день однаково. Ми періодично відчуваємо свою безпорадність перед примхами дітей дошкільного віку і як результат зганяємо злість на них. Якщо ви втратили самовладання, найкращий вихід – вибачитися перед дитиною. І ви переконаєтесь, що вона охоче вас пробачить. Добре допомогає в критичних ситуаціях і почуття гумору. Не хвилюйтеся, рано чи пізно ваше дитя зрозуміє все. Чому ви його навчили, і перетвориться на хорошу людину. На все свій час!

 

 

 

 

 

 

 КОМП’ЮТЕР І ДИТИНА: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОГРЕС  ЧИ ЕМОЦІЙНА КАТАСТРОФА?   

                                                                                                                                                                                            XXI століття  - час абсолютно нових підходів у розвитку й вихованні дітей (наприклад, за методиками Глена Домана, немовля можна розвивати практично з колиски). Водночас психологи в паніці: сучасні діти значно випереджають в інтелектуальному розвитку своїх однолітків 5 – 7-річної давності, а їхні батьки зовсім не беруть до уваги емоційний вік і фізіологічний стан своїх малюків. Хоча цей аспект розвитку дитини набагато важливіший за інтелектуальну складову. Як результат – діти вправно читають англійською, проводять години біля комп’ютера, але страждають десятками фобій і фізично ослаблені.

    Сучасні технології, безперечно, корисні. Веб-камера не гірше за гувернантку доглядає за дитиною, а віртуальний репетитор повністю може замінити реального викладача під час формування інтелекту дитини. Водночас тривога навчених життям бабусь і мам цілком обґрунтована: без ЖК-дисплея перед очима і hands-free у вухах дитина набагато краще збереже зір, слух і здоров’я.

    Статистика стверджує, що 9 із 10 дітей віком від 8 до 15 років зіштовхуються з порнографією в Мережі, близько 17% регулярно зазирають на заборонені сайти, а приблизно 5,5% готові втілити побачене там у життя.. У мережі можна зіштовхнутися з пропагандою насильства, націоналізму й садизму. Дитині можуть розповісти, які приємні на смак наркотики, які незабутні відчуття викликає алкоголь і як виготовити саморобну бомбу.

    Особливо актуальна проблема комп’ютерної залежності. Фахівці у США не перший рік досліджують проблему JAD: маленькі пацієнти з таким діагнозом проводять за комп’ютером 16 - 8 годин на добу. Діти скаржаться на бажання якнайшвидше увійти в Інтернет — щойно прокинувшись або повернувшись зі школи. Якщо немає можливості це зробити, впадають у стан пригніченості й депресії. Найбільш схильні до цього захворювання діти вікової групи від 14 до 19 років.

    Коли найкраще розпочинати ознайомлення дитини з комп’ютером? Щодо цього побутує безліч думок. Більшість фахівців стверджують, що ази комп’ютерної техніки можна опановувати не раніше 8 - 9 років (допустимо, але небажано з першого класу). У цьому віці дитині вперше можуть знадобитися найпростіші програми (Word, Excel, Internet Explorer або інший веб-браузер), щоб виконувати деякі домашні завдання або спілкуватися з однокласниками. Батькам слід потурбуватися про спеціальну навчальну літературу для дитини й для себе.

    Починати треба дуже обережно: перші сеанси за комп’ютером не повинні перевищувати 20 хвилин, для дітей 6 – 7 років – 15 хвилин, для підлітків (12 – 15 років) – півгодини. Кожен місяць час за монітором можна продовжувати на 5 – 10 хвилин, доводячи до 1,5 – 2 годин на день. Оптимальний графік для дитини: 15 хвилин роботи й 10-хвилинна перерва (краще на свіжому повітрі, граючись із однолітками, а не сидячи за телевізором чи книжкою).

 

    Якщо батьки хочуть навчати дитину користуватися комп’ютером професійно, то тоді краще починати з 6 класу, а якщо для батьків головне, щоб вона не заважала дома, сидячи за комп’ютером, то тоді можна з 4 – 5 років.

 

    Природно, це не стосується дітей з ослабленим здоров’ям. Змалку дітей можна навчати графічної програми Paint, яка розвиває у малят перші навички графіки, ознайомлює з палітрою кольорів, стимулює дизайнерські здібності. Не секрет, що теперішні батьки не займаються з дітьми малюванням. Діти швидко все схоплюють, і деякі комп’ютерні програми допомагають їм художньо розвиватися.

    Купивши комп’ютер, батьки зіштовхуються з не менш актуальним питанням  - де його поставити? Фахівці вважають, що бажано не в дитячій кімнаті, навіть якщо це подарунок дитині. Цей прилад може порушити гармонію простору за фен-шуєм. Крім того, приохотившись до Інтернету, дитина може потай вмикати комп’ютер уночі.

 

 

Небезпеки інтернет-лабіринтів

 

    Навіть на найбезневинніших, здавалося б, інтернет-ресурсах на дитину чатують безліч небезпек. Наприклад, у «рекламному вікні» може з’явитися фотографія оголеного тіла або ще більш відвертої сцени. Татам і мамам кібер-дитини варто заздалегідь розповісти їй про те, з чим можна зіштовхнутися у Всесвітньому павутинні. Поясніть їй, що в Інтернеті трапляються темні підворітні, дивні незнайомці й лиховісні кубла, де гуляти дуже небезпечно. Ознайомте її з правилами безпеки у віртуальному світі.

    Буде краще, якщо з дитиною до 10 – 12 років в інтернет-прогулянку вирушить хтось зі старших. Нехай дитина сидить за клавіатурою і вчиться користуватися технікою, головне  - щоб ви контролювали весь маршрут її «подорожей». Якщо дитина користується Інтернетом сама, слід подумати про вибір програм фільтрації.

 

    Нині під час настройки системи Інтернет можна зробити заборону на певні теми, вони просто не відкриватимуться. Зробити це можна самому, якщо людина добре розбирається в комп’ютерній техніці, або попросити фахівця. У настройках існує параграф «безпека», де зазначено, що можна відкривати, а що - не можна. Тепер є такі інтернет-няньки, як Голкіпер, Panda Platinum Internet Security, Child Stop, Surf Watch, CyberSitter, Net Nanny.

    На жаль, ці програми платні, до того ж більшість їх фільтрують тільки англомовні сайти, а сторінки рунету розпізнавати не вміють. Така програма буде контролювати зміст веб-сторінок, які відвідує дитина, зберігати текст усіх запитів, які вона посилає в пошукові системи, блокувати доступ на сайти, які ви внесли в чорний список вашого комп’ютера. Якщо в батьків немає можливості придбати такі програми, то слід регулярно переглядати history («журнал») свого веб-браузера, щоб дізнатися, які сайти відвідувала дитина. Крім того, слід встановити хороший антивірус, наприклад «Антивірус Касперського» або «Доктор Веб»...

    Фахівці радять встановлювати на комп’ютер, яким користується дитина, хорошу програму-брандмауер (наприклад firewall), яка захистить його від хакерських атак. А в меню браузера варто відключити cookies і, якщо можна, підтримку Java.f.

    Ваша дитина може підхопити комп’ютерний вірус – і в Мережі, і у власній поштовій скриньці. Діти отримують спам-розсилки повідомлень рекламного чи розважального характеру, а віртуальні хулігани розсилають файли або посилання на сайти з веселими комп’ютерними іграми. Малюки охоче роздивляються їхній зміст, де на екрані зненацька може вигулькнути якась «страшилка», що б’є по дитячих нервах!

 

    Якщо дитина користується електронною поштою, зареєструйте для неї не одну, а кілька скриньок. Особисту зазвичай створюють на сервері свого провайдера – тільки для листування з друзями. Другу – на безплатному поштовому сервері, наприклад mail.ru, km.ru, yandex.ru, hotbox.ru. Цією адресою можна користуватися для реєстрації в онлайнових іграх, на форумах, для участі в дитячих віртуальних конкурсах. У багатьох поштових програм є вмонтовані фільтри, які захистять поштову скриньку дитини.

    Якщо спам усе-таки потрапляє в поштову скриньку малюка, поясніть йому, що відповідати на такі повідомлення не можна в жодному разі! Будь-яка відповідь послужить сигналом — адреса актуальна, діє, і потік листів зросте в кілька разів. Навчіть дитину видаляти небажані повідомлення і вносити зворотну адресу в спам-фільтр.

    Зверніть увагу дитини на те, що не можна відкривати вкладені файли, які приходять із незнайомих адрес. Заражений вірусом файл може прийти навіть від друга, якщо той його не перевірив. Якщо ваш маленький комп’ютерний геній знатиме, що віруси здатні знищити все, що є в комп’ютері, зокрема його улюблені ігри, малюнки й фотографії, — він стане обережним...

 

У полоні віртуальної гри

 

    Щоб комп’ютерна гра відповідала вікові дитини, педагоги радять додавати до даних, зазначених на етикетці, від 3 до 6 місяців (і навіть 1 - 1,5 року, якщо вашій дитині менше 6 – 7 років або вона збудлива, емоційно неврівноважена, виявляє ознаки ігроманії, залежності від ігор).

    Незайвим буде, перш ніж купувати гру, вивчити відгуки в Інтернеті про неї або розпитати знайомих. Оптимальний варіант — комп’ютерні ігри з персонажами, які вже знайомі дитині з казок та фільмів.

    Ніщо не вабить так дітей, як віртуальна реальність! Тому спробуйте укласти з дитиною договір, який можна повісити на помітному місці біля комп’ютера. У договорі (в жартівливій формі) дитина мусить пообіцяти, що користуватиметься комп’ютером тільки після уроків і не більше, наприклад, двох годин на день. Відповідний годинник (згодиться навіть кухонний) фіксуватиме дотримання цієї угоди.

    Ігри, які нині продаються в Україні, практично не мають жодних вікових градацій. Те, що є на ринку, — суцільна піратська продукція, ми тільки намагаємося вийти на рівень, де все було б ліцензійним. На жаль, якісна продукція коштує дорого. Чи стане хтось купувати гру за 100 у.о., якщо таку ж можна купити за 30 грн.? Кожен патріот передусім орієнтується на свій гаманець. Якщо «пірати» використовували гру з суперобкладинкою, на якій вказано вікові рекомендації, то вони її роздрукують, оскільки все це робиться елементарно — на ксероксі. А якщо використовували «голу» гру, то про які вікові градації може йтися? Дуже часто в потоку такої продукції трапляються «негативні» ігри. Батькам слід звернути увагу на ті з них, де багато крові, насильства та вбивств. Не сама ж дитина купує собі віртуальні ігри! Якщо батьки не хочуть, щоб їхні діти деградували, треба купувати ігри на логічне мислення, які сприяють розумовому розвитку, - тепер їх багато... Чергувати комп’ютерні ігри зі спілкуванням з однолітками – це  найкращий варіант відпочинку від віртуальних розваг.

    На жаль, багато дітей чергують ігри зі спілкуванням у різноманітних чатах, форумах тощо. Статистика стверджує, що багато віртуальних «друзів», котрі видають себе за дітей, — насправді лихі й підступні дорослі. Домаганням педофілів через Інтернет щорічно піддаються близько 30% юних користувачів Мережі. Зловмисники використовують стандартні прийоми, що завжди спрацьовують: видають себе за героїв з мультиків, надсилають посилання на «дитячий ресурс із веселими картинками» або пропонують зустрітися...

    Категорично забороняйте дитині публікувати в Інтернеті й повідомляти будь-кому свою адресу, домашній телефон, номер мобільного, вік, справжнє прізвище, ім’я й посилати незнайомцям свої фотографії. Краще хай вона буде в Мережі Карлсоном, Мумій-Троллем, ким завгодно! Підтримуйте цей образ, поки дитина перебуває в Інтернеті, але не забувайте виходити з нього, вимикаючи комп’ютер...

 

    Купуючи комп’ютер, зважте всі «за» і «проти» входження свого малюка у новий для нього світ.                         І постарайтеся вберегти його від підводних рифів та течій у незвичному плаванні океаном сучасних технологій.